Чернігівська команда завершила перший етап друголігового сезону на першому місці північно-західної Групи А, випередивши найближчого переслідувача на 10 очок і залишившись останньою непереможною командою в цьому сезоні професіонального футболу України. Тим не менш, зимовий антракт – не час самозаспокоєння, і це прекрасно розуміють у Десні. Саме тому після недовгої пори відпусток команда знову взялася за роботу, стартувавши на традиційному Меморіалі Макарова. Розмову із головним тренером чернігівців Олександром Рябоконем ми вирішили розпочати саме із найактуальнішої теми – роботи команди під час першого цьогоріч навчально-тренувального збору.

– Олександре Дмитровичу, дозвольте задати питання, котре цікавить усіх прихильників Десни. Як команда провела відпустку, коли ви знову зібралися для роботи?

– Зібралися ми 15 січня, вирішили розпочати підготовку із традиційного Меморіалу Макарова, котрий завжди проходить на досить пристойному рівні й у хороших умовах. Наразі, враховуючи погоду, важко знайти поля, навіть штучні. Тому ми із задоволенням беремо участь в цьому турнірі. Відразу скажу, що на цьому турнірі ми вирішуємо два питання: по-перше, потрібно втягнутися в роботу, по-друге, це чудова можливість переглянути нових футболістів. Тому якоюсь мірою цей наш збір можна назвати навіть селекційним.

– На яких позиціях у вас заплановано посилення, чи ви, як кажуть, не відмовитеся отримати кваліфікованого гравця в кожну лінію?

– Ви знаєте, якщо щось «різнé око» – то візьмемо гравця на конкретне місце. Сказати, що у нас проблеми на якійсь позиції, я не можу. Команда першу частину змагань відіграла досить стабільно, і нині всі хлопці залишаються у команді – окрім двох орендованих футболістів, котрі мають повернутися у розташування своїх клубів. Це – Черненко із київського Арсеналу та Стеценко із Севастополя.

– Останній брав участь у матчі з Колосом…

– Так, але питання по ньому відкрите, і поки що невідомо, де він продовжить свою кар’єру.

– Ваша команда на першому етапі випередила усіх суперників, ще й напрацювавши солідний турнірний відрив, чого немає, скажімо, в іншій групі другої ліги. Як вдалося цього досягти, адже ще до апогею сезону ваш головний конкурент, Славутич, ішов зовсім поруч.

– Ми ставили завдання від туру до туру, адже завдання у першому колі можуть бути тільки локальні. Тому, напевно, тільки завдяки серйозному ставленню кожного футболіста до своєї справи від туру до туру цей відрив збільшувався. Але розслаблятися у жодному випадку не маємо права, тому будемо намагатися у другій частині сезону нарощувати наш доробок.

– Після першого етапу ваша команда відіграла два кола у звичному режимі, а з другого етапу на другу лігу чекає експеримент із двома групами «за інтересами». Скажіть, чого чекаєте від цього нового формату? Адже суперники будуть лише перевірені, серйозні, і боротьба, не виключено, загостриться…

– Мені, відверто кажучи, ця система змагань сподобалася, адже прохідних матчів практично не було, і всі команди прагнули підтягнутися до шістки. Але, зважаючи на економічну ситуацію у більшості команд другої ліги, навіть не зрозуміло, у якому форматі ми будемо грати навесні. Тому потрібно бути готовими до будь-якої схеми проведення, хоча хотілося б, щоб у всіх все було добре і ми змогли зіграти за новим цікавим форматом.

– Десна під вашим керівництвом свого часу досить успішно грала у першій лізі, однак через певні проблеми змушена була опуститися в другу, де пережила досить непростий період. Яка нині ситуація в клубі? Чи ставить керівництво конкретне завдання на сезон?

– Завдання поставлене чітке – здобути путівку до першої ліги, і я думаю, що у нас більш-менш стабільна ситуація в команді.

– На сьогоднішній день певну турботу викликає стадіон імені Гагаріна. В якому він стані? Чи є надія на реконструкцію?

– Враховуючи те, що він належить Міністерству молоді та спорту України, я думаю, є можливість привести його у відповідність до будь-яких вимог.

– Ви працювали в Севастополі. Слідкуєте за цією командою? Як оціните її перспективи навесні, в тому числі й щодо омріяного повернення в прем’єр-лігу?

– Так, звичайно, слідкую, у мене там залишилося багато друзів. Я думаю, перспективи чудові – тому що це міцна фінансово команда, і має досвідчений тренерський штаб. Відверто кажучи, мені подобається, як зараз формується команда – там є гарний сплав досвідчених футболістів і підбирають швидких, молодих, амбітних, технічних футболістів. Тому вважаю, що там буде серйозна, конкурентоспроможна команда, навіть на рівні прем’єр-ліги.

– Свого часу ви зробили цій команді послугу, коли привели низку футболістів, деякі із котрих зараз є лідерами Севастополя, але дехто не грає. Чи є на сьогоднішній день імовірність, що деякі із тамтешніх гравців без ігрової практики спробують сили в Десні?

– В нашому житті все можливо. Побачимо.

– Цікаву думку доводилося чути від деяких фахівців, котрі пильно слідкували за вашою командою. Вони запевняють, що нинішня Десна була б конкурентоспроможною і в першій лізі, причому, на рівні першої половини турнірної таблиці… Той же кубковий матч з Ворсклою, коли ви поступилися лише в один м’яч, це підтверджує?

– Ну, дійсно з полтавцями був досить напружений матч, і ми мали там шанси. Ну, а наскільки ми конкурентоспроможні – сподіваюся, через півроку побачимо.

– У чому специфіка роботи в другій лізі, порівняно з першою, вищою лігами, де ви також свого часу працювали?

– Тренерська робота у будь-якій лізі по суті однакова. Тому якщо так склалася ситуація, що потрібно працювати в другій лізі – то потрібно зняти корону й робити свою справу. А так – жодних суттєвих відмінностей між роботою у вищій лізі та другій лізі немає.

– Якщо дозволите, кадрове питання. У вас є низка гравців, котрі працювали з вами не один рік і не в одній команді. Але й молодих гравців ви немало залучили до Десни. Скажіть, хто здивував, порадував за це півріччя? Можливо, хтось по-новому розкрився?

– По-перше, скажу, що Вадим Мельник і Петро Кондратюк були й залишаються нашими справжніми лідерами, вони формують атмосферу в команді, в першу чергу, своїм професіоналізмом. По ходу чемпіонату здорово додали такі футболісти, як Бовтрук, Фурта, я був дуже задоволений грою орендованого футболіста Арсеналу Черненка. Якщо він продовжить свою кар’єру у нашій команді – я буду тільки радий цьому.

– На Меморіалі Макарова ми побачили у складі вашої команди форварда Піщура, котрий останнім часом грав за Оболонь, та капітана черкаського Славутича Гуда. Команда з ними вже заключила контракти, чи ще треба їх переглянути?

– Піщур, як відомо, місцевий, чернігівський вихованець. Поки що він підтримує з нами форму, і його кваліфікація, я вважаю, дозволяє йому ще пограти у прем’єр-лізі. Щодо Гуда, то у нього закінчився контракт із черкаським Славутичем. Він мені сподобався у матчах першого етапу, і я думаю, що найближчим часом ми заключимо з ним контракт.

– Які ще є нові імена у вашій команді?

– У нас є група молодих футболістів, серед яких є й чернігівці, а також вихованці київського футболу.

– Нині у другій лізі є чимало дійсно міцних команд – і нинішній сезон першої ліги, де недавні друголігівці далеко не на останніх ролях, це доводить. Однак є й проблемні клуби. На вашу думку, як можна допомогти їм і нижчим лігам у цілому?

– Це пов’язано із загальною ситуацією в країні, коли вона стабілізується – стабілізуються й усі регіональні команди. На жаль, нині особливо західноукраїнські команди страждають у цьому плані, їм не вистачає уваги й підтримки.

– Ви і як футболіст грали в Групі А, нині ж працюєте тут як тренер. Якщо порівняти другу лігу 90-х, 2000-х із нинішньою – на чию користь буде таке зіставлення?

– Раніше, навіть якщо згадати союзні часи, в другій лізі було достатньо кваліфікованих, досвідчених виконавців. Нині їх обмаль. В ігровому плані важко порівнювати – футбол змінюється, стає швидшим, інтенсивнішим. Але за виконавською майстерністю то була дуже серйозна ліга.

– Яка ваша оцінка загалом нинішньому сезону Десни? Відповідь, звісно, передбачувана, якщо враховувати осінні успіхи, однак чи всього досягли, що планували, чи є ще над чим працювати?

– Звичайно, у плані результату я задоволений, але треба працювати – досконалості ж, як відомо, нема меж. У нас лишалися фрагменти гри, над якими працювати й працювати.

– Гаразд, нині ви розпочали роботу на Київщині, на турнірі пам’яті Олега Макарова. А надалі як будете використовувати навчально-тренувальні можливості, які надає зимовий антракт?

– Наступні збори заплановані в Криму на початку лютого, радше за все – в Алушті. Це буде збір, де ми вже, в основному, приділятимемо увагу усім видам витривалості.