Втім перші 20 хвилин пройшли без особливої активності. Цей футбол можна було назвати дивним. Ніби й швидкості високі, і м’яч в центрі поля не затримується, і порушень правил майже нема, а цілісної картинки не виходить. Вертикальні закидання м’яча на Плешакова, спроби дальніх ударів, регулярний обмін флангами Козака і Картушова… все це не те, що моментів не приносило, а навіть не варте було уваги. Гості теж ніби розчинилися в такому футболі.

Аж тут на 21-й хвилині кращий, мабуть, гравець матчу Шандор Вайда дав старт цікавішому футболу. Прийнявши м’яч на груди на лінії карного майданчика «Десни» він не дав йому опуститися на землю і з розвороту пробив у поперечину воріт.

Наступна атака – і Вайда легко проходить правим флангом, звідки прострілює на незручній висоті (біля метру над землею) в центр штрафного. Там Радіонов не побоявся стрибнути «щучкою» в ноги Мельнику і головою з кількох метрів розстрілював ворота Федоренка. Голкіпер встиг зреагувати і врятувати команду.

«Десна» відповіла рейдом Картушова. Його елетричку «стоп-краном» зупинили Антонюк і Вечтомов, за що хтось з них отримав попередження (що за дурна манера показувати жовту картку не конкретній людині, а в напрямку кількох футболістів?). Смалько після розіграшу бив прицільно в нижній кут воріт, але удар вийшов несильним і Вокальчук зумів накрити м’яч.

До речі, в другому таймі знову був «гірчичник» в натовп після порушення правил чи то Павельком, чи то Вечтомовим.

«Нафтовик» останні хвилини до перерви діяв мобільніше і логічно, що створив більше моментів. Один з них ледь не реалізував Радіонов, який зіграв на межі офсайду, і, вирвавшись на півметра вперед від опікунів, пробив метрів з 16. Федоренко зробив кілька зайвих кроків вперед і тому не дотягнувся до м’яча, який летів по дузі опускаючись під поперечину. На щастя, спортивний снаряд пролетів і над каркасом воріт, опустившись на потрібну для форварда висоту відразу за воротами.

Чернігівців розбудила церемонія спалення на трибунах російського прапору (горіти не хотів, тому фанати його в підсумку пошматували). Чепурненко, мабуть надихнувшись цим, протягом хвилини видав дві класні передачі на хід партнерам. Але Картушов, прибравши на замаху захисника пробив несильно (воротар вчасно вийшов з воріт і скоротив кут обстрілу), а Крамара в останню мить наздогнав захисник – виходу сам на сам не вийшло.

Був ще й навіс з флангу на лінію воротарського майданчика від Смалька. Козак встиг відгукнутися і навіть встромити ногу між захисниками, але то був не удар, а поштовх в бік воріт – Вокальчук впорався без проблем.

І все ж останнє слово було за гостями. Після невдалої скидки воротареві когось з футболістів «Десни» (Федоренко не чекав такого і не встиг врятувати команду від кутового) і навісу від прапорця у виконанні Вайди, на ближній штанзі як чортик з табакерки вистрибнув Зайчук. Його удар в ближню дев’ятку став для голкіпера несподіванкою, яку виправити не можна було.

Старт другого тайму налаштував на позитивний лад – чернігівці додали в русі, притиснули гостей до власних воріт (тричі поспіль Картушов навішував з флангу після стандартів, але без особливого успіху), але знову навіть до небезпечних моментів справа не дійшла. «Нафтовик» запам’ятався контратакою з останнім дальнім ударом Пасіча, після якого м’яч рикошетом полетів в протилежний від воротаря кут. На щастя, рикошет не лише змінив напрямок удару, але й значно знизив швидкість – Федоренко встиг перебігти і врятувати команду.

А потім - порожнеча. Тепер вже 30 хвили «дивного футболу» навіть без напівмоментів. Хіба що цього разу такому перебігу матчу було пояснення – купа жовтих карток (чернігівці свої заробили за розмови), заміни «Десни» (жодна не підсилила гру), затягування часу від «нафтовиків» (лікарі тричі з’являлися на полі). За цей час можна відзначити лише удар Картушова з лінії карного майданчика через себе. Був він невдалим, але як пас виявився пречудовим. М’яч прилетів прямо в ноги Козаку, який опинився сам перед голкіпером в кількох метрах від мети. Але мета виявилася недосяжною – м’яч після удару полетів вище воріт.

Останній шанс врятувати хоча би нічию, яка з турнірної точки зору нічого не давала, зіпсував арбітр матчу за 6 хвилин до завершення основного часу гри. Фурта в день свого народження намагався втекти сам на сам з голкіпером, але з порушенням правил був зупинений захисниками. Втім, м’яч відскочив до Деребчинського, який вже без жодних перешкод і суперників в радіусі 4 метрів від себе, рвонув до воріт. Спурт був зупинений свистком арбітра, який зафіксував фол на Фурті двосекундної давнини.

Останні хвилини гості вдало вбили замінами і завершили сезон на мажорній ноті. Хоча й підопічним Олександра Рябоконя не варто нарікати на долю – за всю історію української першої ліги лише 5 команд після підвищення у класі в дебютному сезоні фінішували вище – «Зірка», «ЦСКА-Борисфен», донецький на маріупольський «Металурги» і «Олександрія». Достойна компанія.