Дата заснування – 16 жовтня 1911 року. Саме тоді ельвортівці перемогли команду першої місцевої чоловічої гімназії з рахунком 4:1. Дійство відбулося на іподромі єлисаветградського скакового товариства.
В різні роки команда мала назви : футбольний гурток заводу «Ельворті», «Червона зірка», «Металіст», «Сільмаш», «Трактор», «Торпедо», «Зірка» (1958-1961, 1963-1993, 1998-2013), «Динамо» (1962), «Зірка НІБАС» (1994-1997).
Володар Кубку УРСР – 1953, 1973, 1975 рр.
Півфіналіст Кубку України – 1999, 2000 рр.
Півфіналіст Кубку УРСР серед команд КФК – 1949, 1956 рр.
Переможець першості першої ліги – 1995, 2003 рр.
Переможець першості другої ліги (група «Б») – 2009 р.
Найвище досягнення в національних чемпіонатах України – 6 місце у вищій лізі в сезоні 1995/96 рр.
Бронзовий призер першості УРСР – 1955 р.
Володар Кубку Центральної ради «Торпедо» – 1953 р.
Володар Кубку республіканської ради профспілок – 1954 р.
Перший володар «Рубінового кубку» для найрезультативнішої команди республіки (73 м`яча) – 1961 р.
Найбільш відомі вихованці ФК «Зірка» та кіровоградського футболу – Валерій Поркуян, Станіслав Євсеєнко, Борис Білоус, Володимир Веремєєв, Анатолій Шелест, Микола Латиш, Михайло Михайлов, Валерій Гошкодеря, Вадим Євтушенко, Андрій Канчельскіс, Дмитро Михайленко, Костянтин Сосенко, Андрій Русол, Сергій Назаренко, Андрій Пятов, Євген Коноплянка та багато інших.
Президент ФК «Зірка» – Максим Станіславович Березкін.
Вперше на теренах Єлисаветградщини (нині – Кіровоградщини) м’яч застугонів 17 жовтня 1910 року. Саме цю дату слід вважати Днем народження всього єлисаветградського футболу. Адже це перша офіційно проанонсована в пресі організація матчу на території нашого міста (газета «Голос Юга» №239 від 17.10.1910 р., стор. 3) і перша публікація в пресі результату зустрічі (газета «Голос Юга» №240 від 19.10.1910 р., стор. 3). Засновники – команди реального та комерційного училищ. Результат поєдинку – 6:0 на користь «реалістів». Місце проведення матчу – центр міста, плац кавалерійського училища (в подальшому – Червона площа, парк ім. В.І.Леніна, нині – парк Ковалівський).
Дійсно, футбол потрапив до Єлисаветграда на початку ХХ століття завдяки англійському інженерно-технічному складу заводу «Ельворті». Цілком можливо, що форму і м`ячі завозили не лише брати Ельворті та керуючий заводом Юнгман (Іонгмен), але й торгівельні працівники єлисаветградського Англійського магазину А. Трестера («Елисаветградский вестник» – серпень, грудень 1876 р.).
Згадуючи джерела футболу в нашому місті, ми не можемо стверджувати тільки про англійців, як родоначальників спорту номер один. Адже більшість команд були створені в середніх навчальних закладах, де предмети викладали наші співвітчизники, а навчалися міські та сільські хлопці. Єлисаветградське земське реальне училище (по Училищному провулку, поруч з заводом), наприклад, було засноване в 1870 році, на чотири роки раніше підприємства братів Ельворті.
На жаль, інформація про футбол в місцевій пресі відсутня практично до 1909 року. Можна згадати лише рукопис Бадіяна Д. І. (згадування про ігри команди заводу Єльворті в 1907 році на полі за нинішнім Комуністичним проспектом біля Петропавлівського кладовища) та стислу замітку в газеті «Елисаветградские новости» №1046 від 04.04.1907 р., стор. 3. (Любительский кружок рабочих завода Эльворти послал херсонскому губернатору свой Устав на утверждение). На першій сторінці газети «Голос Юга» (№ 135 від 14.06.1909 р.) в розділі «спеціальныя гулянья» знаходимо повідомлення Ради батьків Єлисаветградського громадського комерційного училища про проведення в саду «Альгамбра» (неподалік від мосту по вулиці Жовтневої революції) так званих олімпійських ігор для дітей і дорослих. Серед шести видів програми під №2 була «игра въ футболъ».
Відомо також, що восени 1910 року футбол входив до переліку рухливих ігор на подвір`ї класичної чоловічої гімназії (в радянські часи в приміщенні гімназії знаходився Будинок офіцерів).
Керуючись критеріями, виробленими Федерацією футболу України на нараді 19.05.1999 р. для визначення джерел всього українського футболу (офіційно проанонсована в пресі організація матчу; участь місцевих гравців в команді, яка є членом організованої спортивної структури;гра в футбол за діючими тоді футбольними правилами; екіпіровка гравців; ігрове поле достатніх розмірів; присутність судді та глядачів), виходячи з публікацій місцевих краєзнавців, аналізу дослідженої дореволюційної преси 1876-1917 рр. (газети «Елисаветградский вестник», «Елисаветградские новости», «Голос Юга», «Известия Елисаветградских Советов рабочих, солдатских и крестьянских депутатов») та виявленних на сьогоднішній день даних, керівництво ФК «Зірка» (президент – М. С. Березкін) дійшло висновку, що датою заснування футбольного гуртка «Ельворті» (в подальшому -«Червона зірка», «Металіст», «Сільмаш», «Трактор», «Торпедо», «Зірка», «Динамо», «Зірка», «Зірка НІБАС» і знову «Зірка») слід вважати 16 жовтня 1911 року.
Фраза безіменного хронікера «Победа на этот раз была на стороне …» надає підстави зробити припущення, що для суперників матч 16 жовтня був не першим, а назва команди-суперниці ельвортівців переконує в тому, що чоловіча гімназія мала, як мінімум, дві футбольні команди.
Подальше вивчення єлисаветградських газет, архівних та музейних матеріалів, змісту текста «Устава Елисаветградского футбольного кружка», затвердженого Херсонським губернатором бароном Гревеніцем 31 березня 1913 року, являється лише підтвердженням вищевикладеного: стають відомі прізвища перших єлисаветградських футболістів (Дубровінський, Лартер, Кременецький, Штейн, Неш, Коваленко, Степанов, Френ, Претер, В. Волохін, Огінцев, Шмарко, Костюк, Кіяшко, Альберт, Каднер, Стоберський, Ікс, А. Волохін, Живчик, Вінкслер, Герман, Главацький, Кедрус, Маковський,Мельников, Потєхін, Шаблинський, Кузьмін, Романов), друкуються підтвердження того, що попередниця сучасної «Зірки» – команда завода «Ельворті» – була колективом з власним рахунком в банку, фіксованим членством, внесками, обраним керівництвом, яке звітувало перед загальними зборами, зі своїм полем (біля Міського саду), регулярними зустрічами….
Після громадянської війни спортивне життя повертається у 1922 році, коли при центральному робітничому клубі організувалися дві команди, до яких увійшли робітники заводів «Червона зірка» (колишній завод «Ельворті») та «Червоний профінтерн». Вони грали з командами залізничників («Урал») і кавалерійської школи. А у 1925 році робітники «Червоної зірки» збудували собі футбольний майданчик на Новомиколаївці (один із районів Кіровограда), де мешкала більшість робітничої молоді. Це стало поштовхом для розвитку футболу в місті. Із 1927 року почали проводитися першості Зінов'євська, де найчастіше переможцями були «Металіст», який захищав честь заводу «Червона зірка», та команда авіабригади.
Із 1922 року команда заводу «Червона зірка» неодноразово виступала у чемпіонатах і кубках УРСР серед команд колективів фізкультури. Назва команди змінювалась, але найвидатніших успіхів кіровоградці досягли під назвою «Торпедо», завоювавши бронзові медалі чемпіонату УРСР (1955), Кубок центральної ради спорттовариства «Торпедо» (1953), Кубок Республіканської ради профспілок (1954), а в 1953 році і Кубок УРСР.
10 травня 1938 року команда зіграла свій перший матч у Кубку СРСР. На стадії 1/256 фіналу «Сільмаш» у Кірово приймав херсонське «Знання». Господарі перемогли – 2:1. Наступного разу в Кубку команда взяла участь через 15 років — у 1953 році. 30 серпня 1953 року кіровоградське «Торпедо» вдома поступилося свердловському «Авангарду» 1:2, припинивши виступи в Кубку СРСР вже на першому етапі.
У 1958 році команда під назвою «Зірка» дебютувала серед команд майстрів у класі «Б». Перший матч у чемпіонаті команда зіграла в Кіровограді 20 квітня 1958 року проти команди міста Воронежа, «Зірка» програла 0:1. 8 сезонів команда виступала в цих змаганнях і 4 рази входила до трійки провідних команд зони. Після цього п’ять сезонів команда провела серед команд майстрів другої групи класу «А», де теж постійно була серед основних претендентів на високі місця, а з 1971 року «Зірка» постійний учасник чемпіонату СРСР серед команд другої ліги української зони.
У 1961 році «Зірка» виборола «Рубіновий Кубок» за найбільшу кількість забитих м'ячів (73). Цей приз вручався газетою «Молодь України» найрезультативнішій серед українських команд. Лідером тієї команди був форвард Борис Петров, який забив 17 м’ячів у тому сезоні. Однак його випередив інший нападник «Зірки» Станіслав Катков, який забив 18 м’ячів. Але саме Петров став першим гравцем «Зірки», який забив за команду 50 м’ячів.
Через рік команда виступала під назвою «Динамо». У цей час за дорослу команду розпочав виступи 18-річний Валерій Поркуян, який пізніше став триразовим чемпіоном СРСР у складі київського «Динамо», грав за збірну СРСР.
У 1966-1970 роках «Зірка» грала у другій групі класу «А». Найвище досягнення команди – 4-е місце в підгрупі у 1968 році. За двадцять один рік виступів у другій лізі (1971-1991 рр.) команда двічі потрапляла до першої п’ятірки провідних команд, але, в основному, знаходилась у середині турнірної таблиці. У 1973 і 1975 роках «Зірка» повторила своє досягнення багаторічної давнини, двічі завоювавши Кубок УРСР.
На початку 80-х років XX століття у кіровоградському футболі почався спад, і команда поступово перейшла до розряду безнадійних аутсайдерів. У 1990 і 1991 роках «Зірка» займала місця, які позбавляли її статусу команди майстрів, але обидва рази її залишали серед учасників чемпіонату.
Загалом в усіх лігах чемпіонатів Радянського Союзу команда провела 1400 ігор. Останній матч у чемпіонатах СРСР «Зірка» зіграла в Кіровограді 9 листопада 1991 року проти черкаського «Дніпра». Черкаська команда виграла з рахунком 3:2.
Національні чемпіонати України «Зірка» почала з перехідної ліги. Але саме з 1992 року почався підйом команди. Перший матч у чемпіонатах України команда провела 11 квітня 1992 року в Харкові, на стадіоні «Серп і молот» проти місцевого «Олімпіка». Кіровоградська команда програла 1:3. На 74-ій хвилині того матчу Олексій Варнавський забив перший гол команди в національних чемпіонатах України. Посівши в підсумку четверте місце серед команд перехідної ліги, колектив вийшов до другої ліги, де теж вів боротьбу за призові місця.
В грудні 1993 року в Кіровограді був створений футбольний клуб «Зірка НІБАС», який поставив за мету за два роки вийти до вищої ліги. Хоча після першого кола сезону 1993/1994 років «Зірка» знаходилась на восьмому місці в другій лізі, чемпіонат вона закінчила третьою. А в наступному сезоні у першій лізі «Зірка НІБАС» встановила рекорд, який у подальшій історії українського футболу можна було лише повторити — команда-дебютант (тренер – Олександр Іщенко) посіла перше місце і отримала путівку до вищої ліги, причому турнірну таблицю клуб очолював із четвертого туру і до кінця змагань.
У дебютному для себе чемпіонаті України серед команд вищого дивізіону кіровоградці посіли шосте місце серед найсильніших команд країни. А в наступному сезоні «Зірка НІБАС» замкнула чільну десятку команд вищої ліги. У грудні 1997 року клубу повернуто назву «Зірка». Два наступні сезони кіровоградці знову закінчили в середині турнірної таблиці, періодично псуючи нерви лідерам чемпіонату. Так «Зірка» має у своєму активі перемоги над київським «Динамо» (5.06.1996 року в Кіровограді, 2:1), донецьким «Шахтарем» (17.04.1999 року в Донецьку, 2:1), дніпропетровським «Дніпром» (10.04.1999 року в Кіровограді, 2:0).
Сезон 1999/2000 років був одним із найбільш невдалих за всю історію кіровоградського футболу. «Зірка» по закінченню чемпіонату вибула з вищої ліги і наступні три роки виступала в першій лізі. У тому ж сезоні команду очолив Юрій Коваль. Під його керівництвом уже в сезоні 2002/2003 років «Зірка» стала чемпіоном України серед команд першої ліги, тим самим вдругезавоювавши путівку до вищої ліги.
У чемпіонаті 2003/2004 років команда посіла останнє місце у вищій лізі. Наступного року вона мала грати в першій лізі, але через недостатнє фінансування 13 липня 2004 року знялася зі змагань, однак 21 липня команда була включена до складу другої ліги. Два сезони команда провела у другій лізі виступаючи, переважно місцевими вихованцями.
Постановою Бюро ПФЛ від 11 липня 2006 року футбольний клуб «Зірка» виключений зі складу ПФЛ і знятий з чемпіонату. Останній матч на професіональному рівні команда зіграла 24 червня 2006 року в Мелітополі проти місцевого «Олкому»; «Зірка» програла 0:2.
У липні 2008 року кіровоградську «Зірку», найстарішу команду України, було відроджено. У першому ж своєму сезоні після відродження «Зірка» виграла турнір у своїй групі другої ліги і здобула путівку до першої ліги, де наступні три сезони займала місця в середині турнірної таблиці.
У різні часи за «Зірку» грали такі відомі майстри футболу, як Юрій Горожанкін, Анатолій Кравченко, Юрій Калашніков, Віктор Третяков, Станіслав Катков, Станіслав Береговський, Андрій Нестеренко, Іван Барамба, Євген Черкасов, Євген Басов, Анатолій Тагідін, Юхим Сприкут, Олексій Кацман, Віктор Квасов, Микола Кольцов, Микола Корольов, Віктор Ступак, Анатолій Лебідь, Юрій Касьонкін, Володимир Дерябін, Леонід Колтун, Тііт Луйк, Хуан Усаторре, Борис Петров, Віктор Сучков, Олександр Смиченко, Віктор Кащей, Валерій Музичук, Андрій Карпюк, Петро Кутузов, Валерій Самофалов, Олександр Алєксєєв, Богдан Мороз, Сергій Ралюченко, Сергій Вибиванцев, Сергій Кучеренко, Михайло Калита, Борис Філатов, Олег Діброва, Сергій Мурадян, Ігор Черненко, Юрій Ковальов, Сергій Улицький, Ярослав Бобиляк, Олександр Рябоконь, Сергій Лактіонов, Євген Чижик, Леонід Федоров, Михайло Паламарчук, Андрій Ділай, Тарас Тулайдан, Олександр Хапсаліс, Микола Федоренко, Самір Гасанов, Володимир Трубніков, Віктор Консевич, Олександр Суховєй, Олексій Варнавський, Віталій Скіш, Юрій Овчаров, Геннадій Попович, Олександр Мизенко, Віктор Олійник, Сергій Борисенко, Юрій Мартинов, Юрій Сивуха, Ілля Близнюк, Юрій Біличенко, Олексій Грачов, Сергій Золотницький, Володимир Марчук, Борис Білошапка, Геннадій Мєдвєдєв, Сергій Амілехін, Роман Монарьов, Андрій Глущенко, Олег Жилін, Олександр Співак, Сергій Гусєв, Вадим Заяць, Ігор Кислов, Денис Ковба, Ігор Бажан, Богдан Єсип, Ігор Столовицький, Денис Хомутов, Володимир Гащин, Роман Зуб, Володимир Коссе, Юрій Кудінов, Ігор Лагойда, Юрій Штурко, Дмитро Нємчанінов та багато-багато інших…
В різні роки кіровоградську «Зірку» тренували такі відомі фахівці, як Євген Горянський, Віктор Жилін, Йосип Ліфшиць, Абрам Лерман, Олександр Гулєвський, Олексій Расторгуєв (сім сезонів поспіль), Іштван Шандор, Микола Латиш, Олександр Іщенко, Юрій Коваль, Володимир Шаран, Ігор Жабченко, Анатолій Бузнік, Вадим Євтушенко, Микола Федоренко.
|
