- На початку 2008 року в через важку травму керівництво  ФК «Десна» вирішило відмовитися від моїх послуг, і розірвати зі мною контракт. Після чого президент ФК «Полісся» Іван Петрович Чаус запропонував мені очолити його команду, я все обдумав, і прийняв цю пропозицію. Все ж, цікаво було спробувати себе у новій ролі в футболі.

-  Цікава історія виникла, коли Ви поверталися у «Десну» після виступів у житомирському «Поліссі».
- Так, після того як завершилось перше коло чемпіонату, не була ясна моя подальша доля у команді, і вже у останній момент я поїхав до рідного Чернігова, де близько 12-ї ночі вдома у Івана Петровича Чауса я підписав контракт з «Десною», а вже наступного дня вийшов на поле у матчі другої ліги.

- У сезоні 2002/2003 Ви перебували на перегляді в ужгородському «Закарпатті», як взагалі виник варіант з цим клубом і чому не вдалося там залишитися?

- Мені у Чернігів зателефонував селекціонер ужгородської команди, і запросив на тренувальний збір у Севастополь, я довго не роздумуючи (все ж вища ліга) відгукнувся на це запрошення. А не залишився там лише через фінансові умови. Хоча нині трохи жалкую про таке рішення.

- Який гол Вам запам'ятався найбільше?
- Найбільше запам'ятався мій перший м'яч у вищій лізі коли я грав у одеському «Чорноморці». Це був гол у ворота полтавської «Ворскли», завдяки якому «Чорноморець» переміг у тому матчі з рахунком 2:1.

- Пригадайте якийсь цікавий випадок з Вашого життя?
- 1-го квітня нам принесли скриню і роздали папірці, аби ми написали свої пропозиції президенту, а коли всі футболісти і тренери написали свої «анонімні» побажання, президент клубу вирішив їх нам зачитати – всім було дуже смішно, хоча дехто і трохи образився. Проте цей першоквітневий розіграш надовго всім запам'ятався.

- Як Ви реагуєте на невдачі команди? Що кажете футболістам у роздягальні?

- Більш за все намагаюсь спокійно допомогти, вказую на помилки, і на те як їх виправляти, хоча іноді бувають і емоційні сплески.

- У своєму останньому інтерв'ю президент ФК «Полісся» Іван Петрович Чаус сказав, що у перерві коли команда програє ніколи не заходить до роздягальні. Чи це правда?  І як Ви до того ставитесь?

- Так, насправді він ніколи не заходить  до роздягальні,  це цілком мудро, і я його цілком розумію, адже тренер набагато більше знає про можливості футболістів, і під час тренувального процесу помічає всі сильні і слабкі риси кожного гравця.

- Чи задовольняє Вас гра ветеранів ФК «Полісся»?

- Гра цілком задовольняє, але ж завжди хочеться більшого. Єдине, що не влаштовує мене, так це те, що у деяких футболістів немає лідерських якостей, аби у потрібний момент налаштувати всю команду на гру.

- Хто на Вашу думку найперспективніший молодий гравець у складі ФК «Полісся»?

- Мабуть не варто когось виділяти, у всіх є потенціал, але, нажаль, немає стабільності, три гри зіграють на високому рівні, а наступну можуть провалити. І не завжди вистачає майстерності, але над цим ми постійно працюємо.

- Як Ви оцінюєте виступ команди у цьому сезоні?
- Цей сезон можна занести в актив адже вперше в історії ФК «Полісся» дійшло до півфіналу кубку України серед аматорських команд, а у області нажаль поступилися «Єдності» з Плисок, як у чемпіонаті так і у кубку задовольнившись срібними медалями. За, це всю відповідальність я беру на себе, десь помилявся, десь не щастило, та і не вдалося донести до футболістів всю важливість поставленого завдання на сезон. Проте помітно, що команда прогресує, підтягується молодь, але невистачає  стабільності у деяких футболістів. Особливо не задоволений ланкою захисту. На наступний сезон плануємо підсилити захист і напад та створити конкуренцію у команді. Адже у клубі створені непогані фінансові умови, ми граємо на чудовому  стадіоні у Добрянці,  тому ми просто зобов'язані перемагати.

Бобович Ігор Михайлович